Жанна Кадирова. «Інструмент». 2024. Орган, фрагменти випущених російських снарядів, перформанс
Опис роботи
«Інструмент» Жанни Кадирової — орган з маленької німецької церкви, переоблаштований у Чехії та згодом доповнений уламками ракет. Фрагменти снарядів закріплено на верхівках кожної труби музичного інструменту. Уперше роботу представили на 60-й Венеційській бієнале 2024 року, а згодом перемістили на залізничний вокзал у Львові, де експонували тривалий час. Там орган став інтерактивною інсталяцією та інструментом для концертів. Спочатку на ньому грали музикант_ки з різних країн, а згодом військові, що проходили реабілітацію у місті і навіть пасажири, які очікували на свої потяги.
За час війни Росії проти України ми не раз ставали свідками того, як військові на передовій грають на пошкоджених і розладнаних інструментах, знайдених у покинутих будинках. Для них такі, здавалося б, несумісні з війною заняття стають терапевтичною дією та можливістю принаймні кілька-хвилинного відпочинку. Музика зруйнованих інструментів через власну несправність документує незгоду й спротив виконавця чи виконавиці. Парадоксально, але руйнація лише підсилює цей звук.
Одна з робочих назв цього проєкту — «Російське бароко». Чому бароко і чому російське? Металеві оболонки труб, розірвані вибухівкою, скручуються у форми, що нагадують барокові волюти. Як у серії Second Hand (2015–2019) Жанна деконструювала керамічну мозаїку, перетворюючи суто архітектурний елемент на автономні скульптури, тут уламок шрапнелі стає «бароковим» цілим у формі органа. Термін «російське бароко» відсилає не лише до морфологічної подібності «завитків», притаманних естетиці бароко, і форм, що виникають унаслідок вибухів. Він також маркує експорт класичної музики й мистецтва, через який РФ прагне легітимізувати свої імперські амбіції, приховуючи комплекс меншовартості й водночас демонструючи свою владу у світі [1].
- Sterec P., “Instrument,”. in Zhanna Kadyrova. (Berlin : Distanz, 2026), 56. Переклад цитати Лесі Кропотової.
