Гліб Вишеславський. Художник. 1988. Полотно, олія. 200 × 150 см

Автор
Роки створення
1988
Висота
200
Ширина
150
Категорія
Живопис
Техніка
живопис
Матеріали
олія, полотно
Місце створення
Седнів, Чернігівська область, УРСР
Пов'язані документи
Опис роботи

На роботі зображено дві фігури світлого червоно-рудого кольору. Одна фігура повністю завернута в тканину, інша намагається до неї притулитися, сховатися. Їх оточують сірі стіни (світліша справа і темніша зліва). Небо виконано в жовтому кольорі.

Коментар дослідника

Твір можна умовно віднести до групи «Седнів 88». Твори з цієї умовної групи датуються 1988 – 1989 роками. Роботи створені під-час двухмісячного пленеру в Седневі, в 1988 році, або ж безпосередньо пов’язані з «задумами тих років[1]». Для робіт цієї умовної групи характерні «великі формати, алегоричність образної мови, зацікавлення метафізикою, діалог з сюрреалізмом[2]». Також, виходячи з власних спостережень, можна віднести даний твір до групи робіт з жовтим небом, або ж заходом сонця. За зізнанням художника, це пов’язано з його особистим переживанням, бо для нього «захід сонця це дуже нервовий період часу[3]».

[1] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12

[2] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12

[3] З особистої розмови Катерини Блудової з Глібом Вишеславським від 24.04.2016

Історична довідка

За спогадами художника: «Наприкінці 80-х здавалося, що художнє життя і сам час набирають якоїсь особливої швидкості. У багатій нон-конформістськими традиціями Москві майже кожного місяця проходили надзвичайно важливі виставки. Деякі в щойно створених районних виставкових залах (на вулиці Пєрєсвєта, наприклад, або в галереях «88», «А3», «Дом 100»), а деякі в тодішніх «сквотах» чи квартирах («Детский сад», чи «Клуб авангардистов» [«Клуб авангардистві»][1]). На багато наступних років простяглось значення таких виставок як «Лабіринт», Московська та Всесоюзна молодіжні, і майже одразу за ними – практично перша на Україні «вільна», щодо нової естетики, Всеукраїнська молодіжна виставка. На ній (і знову вперше) виставили свої твори ледь не всі художники, з іменами яких пізніше стало асоціюватися поняття «сучасне мистецтво України».

У виставкових залах на Всеукраїнській молодіжній [виставці][2] Т. Сільваші і А. Чебикін підбирали кандидатів до славнозвісного творчого заїзду (як сказали б сьогодні – симпозіуму) «Седнів 88» (1988 р.). Саме Седнів створив українське сучасне мистецтва, сааме там протягом двох місяців досить відверто взаємозбагачували мистецькі сили найбільш радикально налаштовані художники: О. Бабак, М. Гейко, Р. Жук, П. Кересей, О. Кудінова, П. Маков, В. Мальченко, С. Панич, О. Ройтбурд, О. Сухолит [О. Сухоліт][3]» та інші.

Праця в Седневі визначила нову генерацію художників, яка мала певні естетичні уподобання. Це тяжіння до «трансавангардної епічної форми» (і, як наслідок, використання великого формату), алегоричність образної мови, зацікавлення метафізикою, діалог з сюрреалізмом. Наступні виставки – «Седнів 88», «Седнів 89», «21 погляд», «Спалах» були не просто експозиціями. Це був розвиток нових «седнівських» тенденцій, які майже на десятиріччя окреслили розвиток українського сучасного мистецтва. А для художників, для авторів, ці виставки були місцем зустрічей – продовженням симпозіуму[4]».

[1] Переклад дослідника

[2] Примітка дослідника

[3] Примітка дослідника

[4] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12