Жанна Кадирова. «Яблуко» із серії «Фрукт». 2010. Цемент, фрагмент цегляної стіни, порцелянова плитка

Опис проєкту

Перші об’єкти проєкту мисткиня створювала одночасно із серією «Розрахунок», тож тематично вони пов’язані. Розрізані на скибки фрукти відсилали до ненаситного розподілу ресурсів тими, хто залишається при владі, а також полемізували на тему джентрифікації: нелегального захоплення міста забудовниками, які нехтують збереженням культурної спадщини й історичної архітектури. 

Одна з робіт — недоїдок яблука, який Кадирова створила під час резиденції в Шаргороді, де паралельно проходили проєкти робіт на території колишньої цукрової фабрики 1882 року. Художниця згадує, що в 1990-х місцевий підприємець викупив цю ділянку, плануючи грандіозне перетворення простору на гібридний культурний хаб з ресторанним і готельним комплексами [1]. Його задуми не здійснилися, а сам він згодом виїхав за кордон. Тоді мисткиня виклала із залишків цегляних стін заводу недогризок яблука як символ сміття й вичерпаних ресурсів, що дісталися місту та його жителям. 

Протягом наступних років і донині мисткиня створює скульптури розрізаних чи надкушених фруктів з різних матеріалів у багатьох локаціях. Свого часу вона представляла фрукти з кераміки, цегли й металу, створюючи site-specific інсталяції. Для них Кадирова обирала місцеві ресурси, які ставали джерелом видобутку чи збагачення в різні періоди — від радянської індустріалізації до капіталістичного гіпервиробництва. Згодом авторка втілила схожі проєкти в інших країнах, зокрема в Кубі й Китаї, відображаючи через матеріал місцеву специфіку трудової взаємодії та економічний контекст.

Проект «Фрукт», який складається з чотирьох окремо лежачих елементів, говорить про нескінченний перерозподіл економічних ресурсів, що відбувається в сучасному суспільстві. Найбільший фрагмент композиції являє собою половинку фрукта; частина поменше — чверть плода, найменші — порожні, виїдені дольки. Змодельований за типом цитрусового, «Фрукт» Кадирової постає перед глядачем у несподіваній чорно-білій гамі. За словами художниці, така монохромна бінарність була обрана як символ дрес-коду бізнесменів. Таким чином Кадирова конкретизує розмову про економічні проблеми, концентруючись на їх гуманітарній складовій. Символічний м’якуш половинки облицьований дзеркальною плиткою, в якій глядач може побачити своє відображення, визнавши себе частиною експлуатованих людських ресурсів. При цьому половинка фрукта все ще дозволяє побачити своє відображення, незважаючи на роздробленість граней скульптури. У чверті плода відбивається ще менше людської присутності, а виїдена долька не містить дзеркального «м’якуша» — вона облицьована матовими білими кахлями. Пережована в безперервній гонитві за економічним приростом, людина взагалі зникає з поля зору, стаючи лише легко доступним і легко замінним ресурсом [1].

1.  Kadyrova Z. Fruits, 2008. Zhanna Kadyrova. Berlin : Distanz, 2026, 229.
2. Червоник О., «Розрахунок.», у Жанна Кадирова , (Київ : Видавницька програма Фонду Володимира Смірнова і Костянтина Сорокіна, 2013), с. 64.