Жанна Кадирова. «Дозвіл на коктейль» із серії «Фрукт». 2019. Документація роботи в процесі

Опис проєкту

Перші об’єкти проєкту мисткиня створювала одночасно із серією «Розрахунок», тож тематично вони пов’язані. Розрізані на скибки фрукти відсилали до ненаситного розподілу ресурсів тими, хто залишається при владі, а також полемізували на тему джентрифікації: нелегального захоплення міста забудовниками, які нехтують збереженням культурної спадщини й історичної архітектури. 

Одна з робіт — недоїдок яблука, який Кадирова створила під час резиденції в Шаргороді, де паралельно проходили проєкти робіт на території колишньої цукрової фабрики 1882 року. Художниця згадує, що в 1990-х місцевий підприємець викупив цю ділянку, плануючи грандіозне перетворення простору на гібридний культурний хаб з ресторанним і готельним комплексами [1]. Його задуми не здійснилися, а сам він згодом виїхав за кордон. Тоді мисткиня виклала із залишків цегляних стін заводу недогризок яблука як символ сміття й вичерпаних ресурсів, що дісталися місту та його жителям. 

Протягом наступних років і донині мисткиня створює скульптури розрізаних чи надкушених фруктів з різних матеріалів у багатьох локаціях. Свого часу вона представляла фрукти з кераміки, цегли й металу, створюючи site-specific інсталяції. Для них Кадирова обирала місцеві ресурси, які ставали джерелом видобутку чи збагачення в різні періоди — від радянської індустріалізації до капіталістичного гіпервиробництва. Згодом авторка втілила схожі проєкти в інших країнах, зокрема в Кубі й Китаї, відображаючи через матеріал місцеву специфіку трудової взаємодії та економічний контекст.

Проект «Фрукт», який складається з чотирьох окремо лежачих елементів, говорить про нескінченний перерозподіл економічних ресурсів, що відбувається в сучасному суспільстві. Найбільший фрагмент композиції являє собою половинку фрукта; частина поменше — чверть плода, найменші — порожні, виїдені дольки. Змодельований за типом цитрусового, «Фрукт» Кадирової постає перед глядачем у несподіваній чорно-білій гамі. За словами художниці, така монохромна бінарність була обрана як символ дрес-коду бізнесменів. Таким чином Кадирова конкретизує розмову про економічні проблеми, концентруючись на їх гуманітарній складовій. Символічний м’якуш половинки облицьований дзеркальною плиткою, в якій глядач може побачити своє відображення, визнавши себе частиною експлуатованих людських ресурсів. При цьому половинка фрукта все ще дозволяє побачити своє відображення, незважаючи на роздробленість граней скульптури. У чверті плода відбивається ще менше людської присутності, а виїдена долька не містить дзеркального «м’якуша» — вона облицьована матовими білими кахлями. Пережована в безперервній гонитві за економічним приростом, людина взагалі зникає з поля зору, стаючи лише легко доступним і легко замінним ресурсом [1].

1.  Kadyrova Z. Fruits, 2008. Zhanna Kadyrova. Berlin : Distanz, 2026, 229.
2. Червоник О., «Розрахунок.», у Жанна Кадирова , (Київ : Видавницька програма Фонду Володимира Смірнова і Костянтина Сорокіна, 2013), с. 64.