«Таємні сади» персональна виставка Валерії Трубіної
Мистецтвознавець Олексій Титаренко про Валерію Трубіну та її виставку «Таємні сади»
Вже страшно подумати, скільки років минуло відтоді, як вона зникла з нашого горизонту. Голосій пішов на небо 1993-го, а невдовзі десь зникла і його шалена муза Трубіна — «муза українського трансавангарду». Під цим веселеньким ім’ям вона зараз просто на очах входить в історію. Уже й дисертації про неї пишуть. А тоді пейзаж зовсім спорожнів. Парочка Голосій — Трубіна створювала хвилюючу еротичну напругу. Саме в їхній майстерні на Паризькій Комуні бив цей самий пульс міста. Полотна два на три метри вимахувалися за ніч. І чого там тільки не вимахувалося. Помер Голосій, розігнали Комуну. Розумні люди з Единбурга запросили «Паркомуну» виставитися, Лера поїхала і не повернулася. Звідти її занесло в Америку, потім — на Гаваї. Дивна тема, але так і хочеться сказати трюїзм, щось на кшталт того, що не ми, а місце обирає нас. Лера завжди була така — наче з Гаваїв, із чудових островів, куди можна потрапити хіба що уявою. Не подорож, а тріп, не живопис, а міраж.
Який чудовий живопис вона писала в 1990-ті! На величезних полотнах, які без жодних буржуазних підрамників прибивали просто до стіни, колихалися сни-видіння. «Секретні гармонії молитов» — у неї й роботи якось так дивно називалися. У «Комуні» її всі любили — вона створювала таку дірку в просторі, куди в молодості всі охоче відлітали. З Голосієм у них був тандем — бюро подорожей у часі й просторі. Зараз, між іншим, прокинулися лондонські аукціони й почали підторговувати трубінськими снами тих років: 26 вересня на Phillips de Pury Валерія Трубіна, «Лабіринт», 5,6 тисяч фунтів. 17 жовтня той самий Phillips готує другу порцію трубінських снів.
Постачає роботи Трубіної на лондонський ринок київська галерея «Боттега». Природно, що саме вона й наважилася на виставку. Ще природніше, що виставка називається «Таємні сади» — які ж іще сади можуть бути у Трубіної? Здавна її улюблений мотив — ворота до саду. Куди йдеш і не приходиш. Простір у неї веде кудись удалечінь і губиться. Як стежка в лісі — раз, і нема. І колорит у неї такий — дивний-дивний. Так що сади ті ще. Це вам не імпресіонізм. І трошки — щасливо-безтурботних Гаваїв. Широкі долини й буржуазні галереї райських островів трохи розгладили психоделічні завихрення Трубіної. Зараз у неї — водоспади ллються, тайфуни над океаном закручуються. Але все одно — з містичним підґрунтям. Не надто гладенько. А колупни пальцем — так і страшнувато. Під красою там явно щось ховається. Ну не може Трубіна говорити прозою! Як почала пити, палити й малювати страшні картинки 43 роки тому у себе в Южно-Сахалінську, так і не зупиниться.
Художні роботи та Документи
Валерія Трубіна
Валерія Трубіна
