Гліб Вишеславський. Електричне освітлення. 1989. Полотно, темпера. 60 × 84 см

Автор
Роки створення
1989
Висота
60
Ширина
84
Категорія
Живопис
Техніка
живопис
Матеріали
полотно, темпера
Пов'язані файли
Опис роботи

На задньому плані зображено чотири чорні пащі вікон, які немов огинають простір кімнати. Сама кімната біла, з зеленими лініями підвіконь та стиків стін. На стелі зображено дві лампи, від яких ніби розходиться темно-синій та світло-синій дим (або ж світло).

Коментар дослідника

Твір можна умовно віднести до групи «Седнів 88». Твори з цієї умовної групи датуються 1988 – 1989 роками. Роботи створені під-час двухмісячного пленеру в Седневі, в 1988 році, або ж безпосередньо пов’язані з «задумами тих років[1]». Для робіт цієї умовної групи характерні «великі формати, алегоричність образної мови, зацікавлення метафізикою, діалог з сюрреалізмом[2]». Також, виходячи з власних спостережень, можна віднести даний твір до групи робіт, на яких зображена майстерня автора, а також «різні стани художника в майстерні»[3]. Особлива увага приділена вікнам. Таких робіт дуже багато, але в каталозі, на жаль, представлено лише дві.

[1] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12

[2] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12

[3] З особистої розмови Катерини Блудової з Глібом Вишеславським від 24.04.2016

Історична довідка

За спогадами художника: «Наприкінці 80-х здавалося, що художнє життя і сам час набирають якоїсь особливої швидкості. У багатій нон-конформістськими традиціями Москві майже кожного місяця проходили надзвичайно важливі виставки. Деякі в щойно створених районних виставкових залах (на вулиці Пєрєсвєта, наприклад, або в галереях «88», «А3», «Дом 100»), а деякі в тодішніх «сквотах» чи квартирах («Детский сад», чи «Клуб авангардистов» [«Клуб авангардистві»][1]). На багато наступних років простяглось значення таких виставок як «Лабіринт», Московська та Всесоюзна молодіжні, і майже одразу за ними – практично перша на Україні «вільна», щодо нової естетики, Всеукраїнська молодіжна виставка. На ній (і знову вперше) виставили свої твори ледь не всі художники, з іменами яких пізніше стало асоціюватися поняття «сучасне мистецтво України».

У виставкових залах на Всеукраїнській молодіжній [виставці][2] Т. Сільваші і А. Чебикін підбирали кандидатів до славнозвісного творчого заїзду (як сказали б сьогодні – симпозіуму) «Седнів 88» (1988 р.). Саме Седнів створив українське сучасне мистецтва, сааме там протягом двох місяців досить відверто взаємозбагачували мистецькі сили найбільш радикально налаштовані художники: О. Бабак, М. Гейко, Р. Жук, П. Кересей, О. Кудінова, П. Маков, В. Мальченко, С. Панич, О. Ройтбурд, О. Сухолит [О. Сухоліт][3]» та інші.

Праця в Седневі визначила нову генерацію художників, яка мала певні естетичні уподобання. Це тяжіння до «трансавангардної епічної форми» (і, як наслідок, використання великого формату), алегоричність образної мови, зацікавлення метафізикою, діалог з сюрреалізмом. Наступні виставки – «Седнів 88», «Седнів 89», «21 погляд», «Спалах» були не просто експозиціями. Це був розвиток нових «седнівських» тенденцій, які майже на десятиріччя окреслили розвиток українського сучасного мистецтва. А для художників, для авторів, ці виставки були місцем зустрічей – продовженням симпозіуму[4]».

[1] Переклад дослідника

[2] Примітка дослідника

[3] Примітка дослідника

[4] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 12