Арсен Савадов, Георгій Сенченко. 1991. Без назви. Папір, олівець. 200 х 430 см

Автор роботи

Розміри: 200 см x 430 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис

Матеріали: олівець, папір, скотч

Створено: 1991 р.

Опис роботи

Кожна робота з серії складається з великої кількості рисунків олівцем на бронзованому фотопапері формату А4. Склеєні разом, вони утворюють монументальне панно видовженої овальної форми. У роботі зображено битву іграшкових солдатиків[1], яку художники спочатку сфотографували, а потім відтворили олівцем. Іграшкове видовище постає перед глядачем у гіпертрофованому, гротескному вигляді. Золоте тло, видовжена по горизонталі овальна форма роботи та пози солдатиків нагадують фронтон древньогрецького храму, при цьому абсурдність образів, незграбність та надмірний розмір постатей натякає на іронічну взаємодію гри та міфу. У створенні робіт брали участь батьки Арсена Савадова та Георгія Сенченка, також художники – Володимир Савадов та Микола Сенченко.

[1] Мова йде про типові набори радянських іграшкових солдатиків, до яких входили неандертальці, мушкетери… – (Примітка дослідника)

Історична довідка

“[…] The Sorrow of Cleopatra was shown in Paris, where it was bought by the artist Arman. After this glorious debut, Savadov and Senchenko (both born in 1962) began to work separately. Savadov spent some time in France. In Kiev, where their paintings created a revolution and were the main factor in the formatio of the local version of the trans-avantgrade known as the “heat wave” (in opposition to the “cool” Conceptualism prevalent in Moscow), the artists ignored their numerous followers. Late last year, after a two-year absence from the art scene, they reunited and started to prepare their second coming[1]” –

[…] “Печаль Клеопатри” була показан в Парижі, де її купив художник Арман. Після цього славетного дебюту, Савадов і Сенченко (обидва народилися в 1962 році) почали працювати окремо. Савадов провів деякий час у Франції[2]. У Києві, де їхні картини прозвели революцію і були головним чинником формування локальної версії транс-авангарду, відому як “південноруська хвиля” (на противагу “прохолодному” концептуалізму поширеному в Москві), художники проігнорували своїх численних послідовників. Наприкінці минулого року, після дворічної відсутності на арт-сцені, вони возз’єдналися та почали готувати своє друге пришестя[3], якою й стала велика персональна виставка, що відбулася в 1991 році в Центральному будинку художника в Москві та була організована за підтримки Марата Гельмана та Володимира Овчаренка. На ній було представлено кілька циклів робіт, зокрема “Без назви” (серія з мавпами), “Без назви” (серія з урнами), “Без назви” (серія з солдатиками), “Заспокой моє серце” та “Загублений рай”.

[1] Konstantin Akinsha. Arsen Savadov & Georgii Senchenko // ARTnews  – P. 110.

[2] Півроку – (Примітка дослідника). Джерело: Соловьев А., Ложкина А. Новейшая история украинского искусства. Новая волна, Новая волна. Часть II. Поколение в зените. 1990-й – середина 1992 гг.  // Спецпроект журнала ТОП10 «Point zero» – ТОП10. – 10 марта 2010. [Електронний ресурс]: http://top10-kiev.livejournal.com/281049.html

[3] Переклад дослідника

 

Джерела